Обзор: Холодний яр

Холодний Яр

Начинаем публикацию избранных глав из книги Виктора Гугли «Суботов Хмельницких»

← Суботівський шлях (вид із Замкової гори на Чигирині)

Холодний Яр - це те місце в Україні, де не варто чомусь дивуватися. Це наші витоки, це ми, це, врешті-решт, наша Історія, яку неодноразово переписували, але так і не змінили. Після індустріального буття тут відчувається насамперед тиша. Є в цих ярах і лісах щось таке, що постійно сюди притягує. Помічено, хто хоч раз побував на цій землі, неодмінно повертається сюди ще і ще, ведучи за собою друзів. Інколи здається, що час тут зупинився, і в порівнянні з подіями минувшини бліднуть усі модерні історичні фантазії, які, мовляв, було б непогано додати до тутешнього колориту. Пояснити феномен Холодного Яру з точки зору раціонального - справа невдячна, лишається констатація - тут може бути все...

В адміністрагивно-територіальному плані Холодний Яр - це 20 сіл і 12 хуторів на площі у 30 тисяч гектарів по правому березі Дніпра [72, с. 4], це місцевість, що розташована на межі сучасних Черкаської та Кіровоградської областей (від першої - частково Кам'янський і Черкаський та практично повністю Чигиринський райони, від другої - частина Олександрійського). На початку XX сі. було простіше - це Чигиринський та східна частина Черкаського повітіа Киїеської губернії, Тут, на березі Тясмину розташоване місто Чигирин - гетьманська столиця (1648-1678) і політичний центр України, центр Чигиринського полку (1648-1712). Трохи далі, вище по течії того ж Тясмину, знаходиться с. Суботів - свого часу родовий маєгок Хмельницьких і приміська резиденція гетьмана Б.Хмельницького. Тут стоїть "домовина України" - Іллінська церква - де й було поховано в 1657 р. тіло славного гетьмана. Чигиринщину напівсерйозно-напівжартома називають "краєм світу": заїхати можна, а от виїхати...

Але в будь-якому випадку першою була геологія (щоправда, після Слова, яке було взагалі на першопочатку всього сущого). В цьому відношенні Холодноярське плоскогір'я (діаметр - до 3 км, висота над рівнем моря - 224 м.) і глибокі балки-яри - це залишки древньої гірської системи. Від самого плоскогір'я беруть свій початок п'ять найбільших ярів - Холодний, Поташний, Гайдамацький, Січовий і Кириківський. Є тут яри Святий, Чорний, Циганський, Гадючий, Кривенків, Скарбний, Чернечий, Червоний (цей колір особливо популярний на Холодноярщині). Остаточно вони сформувалися близько 1 млн. років тому. Загальна ж довжина ярів разом з відгалуженнями становить близько 250 км.

За назвою найбільшого і найдовшого яру - Холодного - почала називатись і вся навколишня місцевість. З-під землі на схилах балок б'ють джерела з надзвичайно смачною і завжди холодною (це особливо актуально в літню спеку) водою. Місцеві жителі вважають її цілющою і вживають "від усіх хвороб". Ніде правди діти: тут часто зустрічаються люди віком понад 90 та навіть і 100 років. Дослідження місцевих лікарів та працівників Одеського інституту курортології засвідчили в цих місцях значну кількість родонових джерел. Одне з таких - Живун -розташоване неподалік с. Головківка Чигиринського р-ну, а його властивості були відомі ще до Різдва Христова. Козаки і гайдамаки теж віддавали шану цій воді, лікуючи нею рани.

По дну балок протікають понад 160 струмків і річечок. Найбільші з них мають назви: Сріблянка, Смотрич, Жаб'я, Осота, Косарка, Шумка, Чорнобривка Лубенка, Розянка, Суба (Суботка), Червона (Потік). І в який би бік вони не прямували, всі впадають у річку Тясмин, яка тече, майже замикаючи коло навкруг Холодноярської височини.

Холодний Яр - це, безумовно, ліси, від яких сучасні степовики зі сходу України у страшенному захваті. Багатьом просто важко повірити, що може бути така природа і де - майже вдома, а не, наприклад, у Карпатах...

Існує декілька версій стосовно походження самої назви "Холодний Яр". Перша версія - кліматологічна. Як відомо, у глибоких лісистих улоговинах і балках улітку збирається холодне повітря і з них завжди тягне прохолодою. До того ж у деякі роки, принаймні XX ст., у Холодному Яру до місяця травня ще лежав сніг. А Гайдамацький ставок, що коло Мотронинського монастиря, звільняється від криги чи не найпізніше на Черкащині.

Другу версію походження назви дипломатично назвемо виховною. Вона пов'язана з прийомом гостей, які, в залежності від намірів, бувають різними. Шановних гостей в Україні традиційно зустрічають хлібом-сіллю на рушникові. "Гостей" же непроханих, також не менш традиційно, проводжають іншим витвором кулінарного мистецтва - "галушками". Вибір, варто зауважити, досить обмежений - свинцеві або олов'яні. І, безумовно, проводжання відбувалося з пам'яттю, часто вічною. Вцілілим же, навіть у снах, ввижалися яри, що холодили їм спини.

Третя, вона ж остання, версія буде називатися житейською. Колись у крайній хаті під лісом, на дорозі до яру із с. Мельники та хутора Креселець жила з малими дітьми Маланка Холод (Холодна). Утікачі, що намагалися переховуватись у тутешніх лісах, зупинялись ночувати в її хаті, тому що боялись йти далі. Відтоді і назвали яр Холодним.

Холодний Яр - це місце, де витає непокірний дух козацької вольниці і славетних Байди-Виишневецького, Богдана Ружинського, Кшиштофа Косинського, Семерія Наливайка, Павлюка, Жмайла, Трясила, Гуні, Скидана, Богдана Хмельницького, Петра Дорошенка, керівників гайдамацьких загонів, ватажка Коліївщини Максима Залізняка та інших відважних захисників України.

Тут завжди точилась запекла боротьба за волю і долю. По території Холодного Яру або поруч із ним проходили сумнозвісний Чорний шлях, а також Залозний та Чумацький, які з'єднували південні райони України з Києвом, Львовом, Польщею. Незважаючи На постійну небезпеку, життя на пограниччі з Диким полем було привабливіше за панську неволю, хоча й відбувалось воно з мечем в одній руці, а ралом - в іншій.

Події тих часів навіки закарбувалися в пам'яті народній. Кожне урочище, балка, поле, лісок, річка чи струмок мають свою промовисту назву. Тут, гадається, варто зробити відступ з приводу кольорової гами холодноярських назв. Як свідчать зібрані матеріали, домінуючим є червоний колір, причому не як такий. "Читати" його треба обов'язково в комплексі з іншими назвами. Асоціації ж, що виникають, цілком характерні для подій середньовіччя. "Червоний" завжди там, де "козакк" або "гайдамаки" сусідять з "ляхами" або "татарами" та "турками".

Яскравий приклад маємо в с. Лубенці Кам'янського району. Тут, проти Ляхової гори, розташована гора Гайдамацька, між ними, в балці, сільський куток із специфічною Назвою Різанова, що закінчується Червоним яром, який, у свою чергу, виходить до Сопи-гори. Реконструкція подій видається такою: боротьба точилася зі змінним успіхом, а сторона, що програла, з сопінням влітала на зручну гору, де й могла трохи перепочити. Ще один Червоний Яр (третій від початку розповіді) є в с. Іванівна Чигиринського р-ну, неподалік від Суботова. Почнемо з того, що Іванівка первісно називалась Янич (і походить назва від польського імені Ян), а Червоний яр відділяв власне Янич від Городища, з яким гайдамаки пов'язані в переказах. Як бачимо, все так, як і у попередньому випадку, в кращих місцевих традиціях...

Урешті-решт, Холодний Яр - це поле діяльності Національного історико-культурного заповідника "Чигирин", створеного у 1989 р. Відділи і філії його розташовані в Чигирині та с. Медведівці, Спецівці та Суботові. І саме про Суботів - Суботів Хмельницьких, буде подальша розповідь.

Сама назва Суботів до суботи жодного відношення не має, хіба звучить однаково. За однією з версій, походить від невгасимого вогнища з дубових дров, що палало перед Перуном ("суботка"). За іншою - від "суводь", тобто місця, де стікаються води ( в конкретному випадку - річки Суба та Тясмин. Цікаво також, що наш Суботів не самотній - є село Суботці на Кіровоградщині, місто Суботіца у Словенії, гора Собутка поблизу польського Вроцлава. Суботів - це наголос на перший склад. Кому ж краще знати правильну назву свого села, як не місцевим мешканцям. /p>

Суботін найтісніше пов'язаний з іменем Хмельницьких. Час та обставин появи Михайла Хмельницького на Чигиринщині докладно й найповніше на сьогодні висвітлені у монографії В. Смолія та В. Степанкова "Богдан Хмельницький" [64, с. 34-35]. Історикам відомий привілей польського короля Владислава IV, виданий у липні 1646 р. Богдану Хмельницькому на підтвердження його прав на Суботів. Тут вказується, що чигиринський підстароста Михайло Хмельницький, який загинув у 1620 р. в бою під Цецорою, володів Суботовим понад 40 років. Навіть якщо тут є певне перебільшення, можна вважати, що вже у 1580-х роках М. Хмельницький господарював у заснованому ним поселенні. Не хизуючись своїм шляхетним походженням, не зраджуючи православну віру, він зближується з місцевими козаками і разом із ними захищає край від татар. М. Хмельницький одружується з юною козачкою і, найвірогідніше 27 грудня 1595 року, у цій родині народжується син - Богдан Зиновій Хмельницький.

Активно господарюючи на Чигиринщині, Михайло дбав про примноження статків. Чигиринський підстароста, за відсутності старости він був фактичним управителем місцевих земель, чинив суд, керував військовим загоном. Маючи завдяки посаді значні прибутки, заснував на суботівських землях слободу Новоселицю - на півдорозі до Медведівки.